Ринути

Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26.

Сучасні словники

Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. (англ. gush, spurt, spirt)

Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли. Люди за їми [ними] купами вироювалися, — дарма тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли: ніхто не слухав, — усі таки за їми [ними] ринули (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Німці були приголомшені.. Назустріч ринула громова невгамовна хвиля морської піхоти, залунало оте страшне й безконечне слово «полундра» (Василь Кучер, Голод, 1961, 165); Збори закінчились. Шумливий потік ринув із залу, наповнюючи коридори гамором збуджених балачок (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 93);

Ілюстрації

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/rynuty