Хват
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:15, 3 жовтня 2018; Zytavenok.ij18 (обговорення • внесок)
Хват, -та, м. Родъ рыбы: Aspius rapax. Вх. Пч. II. 18.
ХВАТ 1, а, чол., розм. Завзята людина; зух. — Ох, ти ж і хват! — захоплено дивиться на нього Петро (Андрій Головко, I, 1957, 479); // до чого. Те саме, що мастак. [Лікар:] Не хват я до метафор, алегорій (Іван Франко, XI, 1952, 251); — Ми знаємо, що він не такий уже й демократ, як більше до колгоспної комори хват (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 487).
ХВАТ 2, у, чол., спец. Спосіб схоплювання; хватка. — Отак бери, — подає Клим онукові рубанок. А сам одним хватом обертає стовпа (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 271); Хват правою рукою; // Місце, де схоплюють спортивний прилад.
