Хляґа

Хляґа, -ґи, ж. Слякоть, дождливая погода. Мнж. 193. Як його їхати, як отака хляґа буде? Канев. у. Під дощ, під шквирю, хлягу. Мкр. Г. 51.

Сучасні словники

ХЛЯҐА див. ФЛЯ́ГА, и, жін.

1. Похідна плоска переважно металева посудина, іноді обплетена або обшита чим-небудь, яку носять на поясі, через плече тощо; баклага. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (Микола Бажан, Вибр., 1940, 174); Партизан відгвинтив кришечку, стріпнув флягою. Десь на денці щось ледве чутно хлюпнуло (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 182); Кожен з курсантів був нав'ючений повною викладкою, з флягою, протигазом, з достатнім запасом патронів (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 77).

2. Велика посудина з ручками, призначена для рідини; бідон. Молоко у флягах, пляшках зберігають у тарі, в якій воно надійшло (Технологія приготування їжі, 1957, 16); Створено нові комплекси машин і для доїння корів та первинної обробки молока: стаціонарні і пересувні установки з доїнням у фляги, відра і молокопровід тощо (Хлібороб України, 6, 1967, 19). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 610.

Ілюстрації

x140px