Шибка

Ши́бка, -ки, ж. 1) Оконное стекло. См. Шиба. Вас. 149. 2) Кучка изъ трехъ сноповъ. Гречку кладу в шибку. Черк. у.

Сучасні словники

ШИБКА, и, жін. Скло в рамі вікна, дверей і т. ін. Вікна були чималі, на шість шибок (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 395); У дверях теж була шибка, замазана, заяложена; з неї лився мутний жовтий світ (Панас Мирний, I, 1954, 320); Несказанний гомін широкими хвилями вилітав з корчми крізь відчинені двері та вибиту шибку у вікні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 21); Романові припало зайти й стати між двома начільними вікнами. Він і постукав злегка в шибку (Іван Ле, Право.., 1957, 152); // Скло, вийняте з рами або підготовлене для вставляння в раму. Василько з шибкою в руках підвівся знову і перехилився з ожереду, щоб подивитися, чого репетував Шарко (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 39). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 449.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 449.

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)