Е

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:47, 17 листопада 2018; Ymbeherska.im18 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Е — сьома літера української та інших абеток на кириличній основі.

Вживання

Є в усіх абетках, створених на кириличній графічній основі. За формою накреслення веде початок від «гражданського шрифту», де її було запроваджено замість церковнослов'янської.

В українській мові

В сучасній українській мові нею позначають голосний звук переднього ряду середнього підняття. У наголошеній позиції вимовляється як [ɛ] (мед, темно), а в ненаголошеній — як звук [e], близький до [ɪ] (веселий — весело, село — села). Приголосні перед е не пом'якшуються. Для передачі м'якості приголосного перед [ɛ] ([e]) використовують літеру «є».

Інше вживання

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «сьомий» (до введення в абетку літери ґ мало значення «шостий»): пункт «е» розділу 2. При цифровій нумерації може вживатися як додаткова диференційна ознака, коли низка предметів має такий самий номер: шифр № 8-е і подібних.