Няньо

Словник Бориса Грінченка

Ня́ньо, -ня, м. Отецъ. Гол. II. 43.

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НЯ́НЬО, я, чол., діал. Тато. Ось і найменший син Жменяків біжить стежкою з села, щоб допомогти няньові оборати кінці ниви (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 7); [Марилька (до фотографії батька):] Ти чуєш, няньо, голос мій, прости... (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 181). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459.

Словник лемківскої говірки

няньо -ня, ч. Ол. Батько, тато. -Люблю вас няню!

Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.

Орфографічний словник української мови

ня́ньо іменник чоловічого роду, істота батько діал.

Орфографічний словник української мови. 2005.