Ґальонка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:52, 20 листопада 2017; Y.rudnik (обговорення • внесок)
Ґальонка, -ки, ж. 1) Головной уборъ дѣвушекъ изъ полосы позумента. Убереться до церкви, надіне на голову ґальонку, заквічається. О. 1862. VIII. 16.
Зміст
Сучасні словники
1) Парчева стрічка. Посеред довгої й широкої зали стояв довгий стіл, засланий червоним сукном, облямованим золотою гальонкою /Панас Мирний, II, 1954, 271 (Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 23).
Ілюстрації
|
|
|
|
