Габілітація

Габіліта́ція (англ. habilitation) — у західноєвропейських та латиноамериканських університетах набування другого (вищого) наукового ступеня (габілітованого доктора), який відповідає українському науковому ступеню доктора наук. Раніше — також іспит на професора. Процедура, яка слідує після присудження першого ступеня доктора філософії. Існує в європейській континентальній академічній системі (у таких країнах, як Німеччина, Франція, Австрія, Чехія, Польща), багато особливостей якої були перейняті радянською системою післявузівської освіти.

Після проходження габілітації претендентові присвоюється титул габілітованого доктора (doctor habilitatus, Dr. habil.), який дає право на заняття професорської посади в університеті. Проте варто відзначити, що титул габілітації не є окремим науковим ступенем, а є кваліфікацією, додатковою до ступеня доктора філософії, який дозволяє займати пост професора університету.

Джерело - Мельничук Б., Уніят В. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль : Тернограф, 2012. — 280 с. — С. 80.

ГАБІЛІТА́ЦІЯ, ї, ж., зах. Складання іспиту, що дає право викладати в університеті. І. Франко обрав тему "Наймичка" Шевченка для габілітації.. у Львівському університеті в 1895 р. (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 203).

Джерело - Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 8.