Херувим
Херувим, -ма, м. Херувимъ. К. МХ. 28. Митра на голові херувимом дана. Чуб. І. 179. Ум. Херувимчик. Двокрилий херувимчик. Левиц. І. 286. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ХЕРУВИ́М, а, чол. 1. У біблійній символіці — надприродна шестикрила істота з очима на всьому тілі; у християнському віросповіданні — ангел вищого чину. В ту пору із неба Веселі й гучні Святих херувимів Летіли пісні (Яків Щоголів, Вибр., 1958, 330); Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 32); * У порівняннях. Ладану хлопець не жалів і, завдяки його ревності, дим стояв у церкві хмарою, і Ганна пливла в тій пахучій хмарі, як херувим (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 384); // Зображення цього ангела в образі вродливого юнака, дитини або дитячої голівки з крилами. Багато на покуті ікон було розмальованих, і роблених квіточок, і херувимів (Марко Вовчок, VI, 1956, 244); * У порівняннях. Як божий день — вона ясна, Як херувим — вона вродлива, І безтурботна, і мінлива, Як в небі зіронька нічна (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 87). 2. перев. мн. Церковна пісня, яка починається цим словом. Перед очима її церква .. Співають херувими; а їй під груди щось підкочується, лізе з горла і так хочеться крикнути дико (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 278). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 50.
Ілюстрації
