Мілко

Мілко, нар. Мелко. Наори мілко, а посій рідко, то вродить дідько. Ном. № 7170. Ум. Міле́нько.

Сучасні словники

МІЛКО. Присл. до мілкий. Насіння великозерних сортів кавунів слід загортати трохи глибше, а дрібне насіння — мілкіше (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 269); Марко Артьомов теж пройшовся борозною, подивився, що оралося мілко, заглибив плуга (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 201); // безос., у знач. присудк. сл. Тут [на косі] дно мулке. Тут дуже мілко (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 104); — Давайте його на Тирло переправимо. Там мілко. Я вчора напував волів

Ілюстрації