Дудка
Дудка, -ки, ж. 1) Ум. отъ дуда. Наші козачки танцювали під польську дудку. К. ЧР. 219. 2) Трубка. 3) Стебель, стволъ растенія, полый въ срединѣ. Як чорт улізе в очерет, то в котру схоче дудку грає. Стор. М. Пр. 154.
Дудка, загальна назва в Росії, Білорусії, на Україні народно-музичних інструментів сімейства подовжніх флейт — сопіли, сопілки . На Україні до теперішнього часу збереглася назва сопілка (сопель), в Росії воно зустрічається рідко, в Білорусії повністю забуто і замінено терміном «Д.». Інколи Д. називають і волинку (зменшувальне від дуда).
Дудка ж. 1) а) Найпростіший духовий музичний інструмент у вигляді порожнистої дерев'яної трубки з отворами. б) Свистульки для приманювання птахів. в) Боцманська свисток (у мові моряків). 2) розм. Порожнисте стебло рослини. 3) Невелика неглибока шахта круглої форми, зазвичай без кріплення.
ДУДКА, -і, ж. 1. Рід музичного інструменту - порожниста трубка з отворами. Танцювати під чио-н. дудку (перен .: у всьому підкорятися кому-н.). 2. Боцманський свисток. II уменьш. сопілка, -і, ж. (до 1 знач.). II пріл.дудочний, -а, -е.
ДУДКА дудки, ж. 1. Примітивний музичний інструмент, трубка з тонкого висвердленого стовбура дерева або очерету. 2. Шахта без кріплень (спец.). танцювати під дудку чию (розм.) - підкорятися кому-н., діяти за чиїмось н. навіюванню.
трава, бур'ян в Сибіру танець живого, веселого характеру жарг. сигарета або цигарка з марихуаною