Жданки
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:19, 19 листопада 2017; Iypodymova.if17 (обговорення • внесок)
Жданки, -ків, м. мн. Ожиданіе. Чи таки ви сами не бачите, що мені не до жданків, не до обітниць. МВ. II. 133. Жданки розгубити, поїсти. Не дождаться. Ждали, ждали, та й жданки розгубили.... поїли. Ном. № 5627.
сучасні словники
ЖДАНКИ, ів, мн., розм. Те, чого чекають, на що надіються, про що мріють. — Ні, мамо, ні! Чи таки ви самі не бачите, що мені не до жданків (Марко Вовчок, I, 1955, 215); — А паче всього він хоче, — тут сотник обернувся до Замойського, — він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскоріше таки виплатили державне утримання, не дратували б його жданками (Іван Ле, Наливайко, 1957, 24). {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
