Словесний

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словесний, -а, -е. Словесный. Хто з ним на прю словесну стане. К. Іов. 19.

Тлумачний словник

1. Прикм. до слово 1. У своїх поглядах на мову, а також у практичному застосуванні словесного матеріалу Панас Мирний виступав продовжувачем шевченківських традицій (Курс історії української літературної мови, 1, 1958, 460); В творчості Тичини 30—40-х років кількість словесних новотворів помітно вменшується (Історія української літератури, II, 1956, 369); * Образно. Як пшениця зріє на ниві і складається у копи і скирти, так і воно, те насіння, запавши у серце й думку, зріє словесним колосом і складається у народні оповідання й легенди (Олекса Стороженко, I, 1957, 99).

2. Який здійснюється за допомогою слів. В дальній кімнаті, за оббитими дверима, знову продовжили словесне змагання два голоси: низький, вмирливий, і високий, напосідливий (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 57); Зрозуміло, що макаронізми як словесний прийом гумору не мають народного джерела і виникають на книжно-літературному ґрунті (Мовознавство, IV-V, 1947, 26); // Який змальовується, передається за допомогою слова. «Тиха украинская ночь..» ..Вступ цей є одною з верховин словесного пейзажу в світовій літературі (Максим Рильський, X, 1962, 33); Деякі висновки Потебні, стосовні мови взагалі, плідні і для літературознавства, для розуміння процесу створення словесного образу в поезії (Радянське літературознавство, 2, 1961, 48); // Текстовий (на відміну від музичного). Не припинялася робота над українською народною словесною і музичною творчістю та народним побутом і в тяжкі роки Великої Вітчизняної війни (Народна творчість та етнографія, 1, 1957, 6); Зауважимо, до речі, що цитати із дум та в пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають. Загалом кажучи, словесні тексти пісень і дум завжди треба записувати і дуже бажано демонструвати разом з їх музикою (Максим Рильський, IX, 1962, 205); // Не закріплений письмово; усний. Словесна обіцянка.

3. Стос. до словесності (у 1—3 знач.). Всі видатні російські і українські художники слова першої половини XX ст. вчилися у М. Горького не лише словесної майстерності, але насамперед методу художнього відтворення дійсності (Історія української літератури, II, 1956, 440); Поезія за природою своєю є найстислішим, найвиразнішим видом словесного мистецтва (Літературна газета, 12.I 1962, 2). [1]

Орфографічний словник

Відмінок Чол. рід Жін. рід Сер. рід Множина
Називний словесний словесна словесне словесні
Родовий словесного словесної словесного словесних
Давальний словесному словесній словесному словесним
Знахідний словесний, словесного словесну словесне словесні, словесних
Орудний словесним словесною словесним словесними
Місцевий словесному, словеснім словесній словесному, словеснім словесних

[2]

Словник синонімів

У́СНИЙ (не письмовий), СЛОВЕ́СНИЙ, ВЕРБА́ЛЬНИЙ. Усна заява; Застосування тільки одного словесного (вербального) методу змушує учнів вдаватися до механічного заучування (з посібника); Вербальна нота. [3]

Словесний наголос

1) Різновид наголосу, виділення складу в слові посиленням артикуляції, збільшенням тривалості та зміною висоти голосового тону. У фонетичному плані розрізняють С. н.: за силою видихування — силовий (динамічний, експіраторний, або видиховий), за висотою тону — музикальний (музичний, мелодичний, тонічний, або тоновий), за тривалістю звука — кількісний (довготний, або квантитативний). У морфологіч. плані залежно від фіксації на якомусь складі слова розрізняють С. н. постійний (зв'язаний, стійкий, або фіксований) і вільний (нефіксований), а за можливістю переходу з одного складу на інший — сталий (нерухомий) і рухомий. У багатоскладових, передусім у складних словах, крім головного наголосу, є ще й побічний, другорядний (правобережний). У фонологічному плані С. н. виконує змісто- й форморозрізнювальну (замок — замок, руки — руки), кульмінативну (забезпечує єдність слова) та ін. функції.

2) Знак, яким передають С. н. на письмі [4]

Словесний портрет

Словесний портрет — це метод опису людини з метою її ідентифікації за ознаками зовнішності. Словесний портрет як єдиний метод класифікації та опису зовнішніх ознак людини з метою розшуку і ототожнення був розроблений наприкінці ХІХ ст. А. Бертільйоном (Франція) і удосконалювався потім іншими криміналістами. Застосовується в оперативно-розшуковій, слідчій і експертній практиці.

Головними принципами словесного портрета є повнота і систематичність опису. Принцип повноти полягає в докладному описі зовнішньої анатомії, функціональних ознак (постава, хода, жестикуляція, міміка, мовлення, манера поведінки) і одягу. Принцип систематичності означає: 1) певну черговість опису окремих груп зовнішніх ознак; 2) послідовність опису кожної групи зовнішніх ознак за правилом «від загального — до окремого», «зверху донизу»; 3) обов’язкове використання спеціальної термінології.

Словесний портрет використовується для: 1) розшуку невідомих злочинців за їх прикметами; 2) розшуку осіб, які переховуються від слідства і суду, втекли з місць позбавлення волі; 3) розшуку безвісти зниклих осіб; 4) встановлення загиблих осіб за неупізнаними трупами; 5) перевірки осіб, заарештованих на слідстві, у суді, у місцях виконання покарань; 6) проведення впізнання живих осіб і трупів; 7) проведення огляду; 8) експертизи фотозображень з метою ототожнення особи; 9) перевірки документів, що посвідчують особу; 10) проведення оперативно-розшукових заходів. [5]