Пустун

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Пусту́н (той, хто любить пустувати, поблажливо) бешкетник, шибеник, шалапут, халамидник.

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК. пустун - іменник, чоловічий рід, істота, II відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний пустун пустуни родовий пустуна пустунів давальний пустунові, пустуну пустунам знахідний пустуна пустунів орудний пустуном пустунами місцевий на/у пустуні, пустунові на/у пустунах кличний пустуне пустуни

Сучасні словники

Пустун, -а. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. Рибки ніби дражнили пустуна і спритно уникали його рук (З.Тулуб); Хоч Наталя Василівна й сміялась з ними, а все ж не спускала очей з пустунів (В.Кучер); Митрик був веселий пустун, зошит його завжди в кляксах (О.Донченко); Горобці пустували на ярмі. Дід Мусій розгнівався. – Киш, пустуни кляті! (Н.Рибак). Пох. пустунка.

Словник лемківскої говірки пустун -туна, ч. (жылан, -лана, ч.), Пр. Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів; нерозважлива людина.

Ілюстрації

Etiquette-tips-for-lead-nurturing.jpg


Etiquette-tips-for-lead-nurturing.jpg


Медіа

Див. також

Джерела та література

https://ukrainian_lemko.academic.ru/11271/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BD http://slovopedia.org.ua/32/53407/31791.html http://slovnyk.ua/index.php?swrd=%CF%D3%D1%D2%D3%CD

Зовнішні посилання