Мамалиґа
Мамали́ґа, -ґи, ж. Родъ кушанья изъ кукурузной муки. Чуб. VII. 442.
Сучасні словники
Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАМАЛИ́ҐА, и, жін. Густа каша з кукурудзяного борошна. Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалигу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 255); Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 237); Вранці мати густу мамалигу вигортає на стіл з казана (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 363).
Етимологічний словник української мови
мамалúга "страва з кукурудзяного борошна" [мамалúга] "тс." Ж, [мамалúжник] "посуд, в якому варять мамалигу; мамалига, спечена з сиром МСБГ";- р.бр. мамалыга, п. mamalyga (з укр.), слц. mamaliga, болг. мамалúга; - запозичення з молдавської і румунської мов; мəмəлигə, рум. mămăligă "тс." пов'язане з іт. meliga, melica "сорго", melicone "кукурудза", спорідненими з miglio "просо, пшоно"; лит. malnos (мн.) виводиться також від болг. [мамул] "кукурудза".
Всесвітній словник української мови
Словник синонімів
КА́ША' (густа страва з крупів, пшона, рису тощо); ТОКА́Н діал.,ГО́ЙДАНКА заст. (з кукурудзяного борошна); Всипала я кукурудзяне борошно в окріп, мішаю ложкою мамалиґу (І. Нечуй-Левицький); Іван узяв ложку, набрав токану (з газети).
Орфографічний словник української мови
мамалиґа - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна
Відмінок | Однина | Множина | |
---|---|---|---|
називний | мамалиґа | мамалиґи | |
родовий | мамалиґи | мамалиґ | |
давальний | мамализі | мамалиґам | |
знахідний | мамалиґу | мамалиґи | |
орудний | мамалиґою | мамалиґами | |
місцевий | на/у мамализі | на/у мамалиґах | |
кличний | мамалиґо | мамалиґи |