Двійко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:10, 24 листопада 2017; A.kozachuk (обговорення • внесок)
ДВІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що двоє. Коло стіни стоять двійко дівчаток (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 129); Перед ним.. відчайдушно танцювали двійко циганчат: хлопчик і дівчинка (Олесь Гончар, I, 1954, 9).
Сучасні словники
Тлумачення у сучасних словниках; Академічний тлумачний словник української мови
Ілюстрації
Іншими мовами
двійко- (англ.) two {numeral} https://uk.glosbe.com/uk/en/двійко
