Сигла

Словник Грінченка

Си́гла, -ли, ж. 1) = Смерека (европейская пихта), имѣющая вѣтви лишь вверху. Шух. І. 176. 2) Горный лѣсъ изъ такихъ сигл. Шух. I. 177.

Сучасні словники

СИ́ГЛА, и, жін., діал. 1. Смерека, що має тільки верхівкове віття. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли (Літературна Україна, 24.XI 1970, 4). 2. Гірський ліс із таких смерек. Надивишся [Черемоше] і на полонини розлогі, безкраї, і на густі сигли.. дико суворі (Гнат Хоткевич, II, 1966, 320).

Ілюстрації

Медіа

.

Іншими мовами

Англ. conifer tree