Дрімучий

Дрімучий, -а, -е. Объятый дремотой, дремлющій. Тихенько дрімучий Прут далі тече. Млак. 3.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДРІМУ́ЧИЙ, а, е.

1. Душе густий, непрохідний, непроглядний (про ліс, бір і т. ін.). Сумно шепче ліс дрімучий, Ворони літають І, здається, своїм криком Бурю накликають (Степан Руданський, Тв., 1956, 74); Нам, що були родом з Карпат або з передгір'я Карпатського, ліси дрімучі не дивина (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 54); // Дуже буйний, розкішний, густо порослий. Широко розкривши сірі очі, розтуливши рота, Алік зачудовано дивився дідові в його дрімучі вуса (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 18); * Образно. За віщо [вигнали Валерика зі школи]? За один тільки намір іти у плавні, ..за оті «крамольні» читання, які тільки й могли освітити перед ним дрімучі нетрі життя?! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 86).

2. рідко. Який перебуває в стані спокою, не виявляє діяльності. Не згадуй нам [співець] про вічну млу труни.., Клич до життя, буди дрімучі сили? (Павло Грабовський, I, 1959, 387); Завзята борня потопаючого народу порушила злегенька й Славкову дрімучу душу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 301).

Ілюстрації