Лабза

Лабза, -зи, м. Попрошайка, укр. жебрак.

Діоген (Жером), жебракуючий філософ в Стародавній Греції.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Тлумачення слова у сучасних словниках
- 1.2 СЛОВНИК ЗАКАРПАТСЬКИХ (ІНШОМОВНИХ) СЛІВ ТА ВИРАЗІВ
2 «Словник української мови»
- 2.1 Інші словники
  - 2.1.1 Топонімічний словник Амурської області
  - 2.1.2 Екологія - охорона природи - словник-довідник
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Іншими мовами
6 Див. також
7 Джерела та література

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Жебрак — вкрай збідніла особа, у якої обірвалися суспільні, родинні зв'язки. Характеризується як релігійна, пригнічена, знедолена, напівхвора чи божевільна людина. Живе зі старцювання і на пожертви їжі й одягу. Мандрівними жебраками були деякі чернечі ордени в Західній Європі та в мусульманстві (дервіші).

СЛОВНИК ЗАКАРПАТСЬКИХ (ІНШОМОВНИХ) СЛІВ ТА ВИРАЗІВ

Худ. Бернард ван Орлей. Каліка-жебрак з дзвоником.

Ковдош - жебрак-каліка

Ґовдош - жебрак-каліка

«Словник української мови»

ЖЕБРА́К, а, чол. 1. Людина, яка живе з милостині; старець. Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена — стара кучка, житло старого діда жебрака (Іван Франко, I, 1955, 70); Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків — це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 73); * У порівняннях. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 143).

2. Дуже бідна людина. — Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 331); — Золото моє пропало... Лишився жебраком... хоч по світу йди з торбою... (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 100).