Маліч

Маліч, -чі, ж. Мелочь, все маленькое, мелкое. Вх. Зн. 34.

Сучасні словники

ДРІ́Б'ЯЗОК, зку, чол. 1. збірн. Невеликі предмети, речі. — Пішла я вчора на Хрещатик скуповувать по магазинах деякий дріб'язок (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 236); На комоді розставлено з десяток фотографій та чимало різного дешевого дріб'язку для жіночого вжитку і для прикрас (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 262). 2. збірн., розм. Малі діти. [Бичок:] Гріх тобі так за одною дитиною пеклуватися і печалюватися, а про других забувати, а у тебе ще їх тройко, треба поберегти себе задля того дріб'язку (Марко Кропивницький, I, 1958, 467); Дома десь там діти, дріб'язок голодний чекає на неї, а вона [мати] сіла на гряділь і плаче (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 23); // Живі істоти малого розміру в порівнянні з іншими однорідпими. Щодень вивозили [селяни] на торг цілі мішки раків.. Але так само швидко і потік зовсім опустів, і в ньому лишився тільки дріб'язок (Іван Франко, III, 1950, 52); Кожного разу дрібноти по півцебра залишається в сітці. Там такий дріб'язок, самі мальки (Олесь Донченко, VI, 1957, 263). 3. мн. і збірн. Невеликі шматочки, маленькі частини чого-небудь. Годинник дзенькнув і розбився на дріб'язки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Град крижаного дріб'язку посипався на палубу (Микола Трублаїні, I, 1955, 491). 4. Щось незначне, неважливе, нікчемне. Цілком безтурботна людина сиділа перед слідчим, мріяла про дощ, поле, хтозна про що, заклопотана, певне, хатніми дріб'язками, далека від усяких громадських справ (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 315); — Тільки не кожен те велике вміє в собі відшукати. На поверхню душ випливає мотлох і дріб'язок, і потрібна зібраність, неабияка воля, щоб.. дістатись до великого (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 248). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 417.

Ілюстрації