Пшінце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:32, 25 листопада 2017; Aoventseslavska.pi17 (обговорення • внесок)
Пшінце́, -ця́, с. Ум. отъ пшоно.
Молодиці було стоять, слухають, а інша собі плесне, дивлячись на мене: — Мати божа! Яке мале, а вже нужду знає.., і винесе шматок хліба або пшінця жменю (Данило Мордовець, I, 1958, 45);
— А пшінце розкипіло та й добреньке. Коли б ще дав бог курятинку,.. то вже б справжнісінький чумацький був кулешик (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 81);
На чуже пшонце окропцю не приставляй! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170); Юшку варити не важко. Трохи пшонця, трохи лаврового листу, трохи перцю та ось цю рибу — юшка готова (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963,
