Гасити

Гасити, гашу, -сиш, гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати.... взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. ІІІ. 37.

Значення тлумачного словника

ГАСИ́ТИ, гашу, гасиш, недок., перех.

1. Припиняти горіння; тушити. Осавула.. зганяв їх [людей] гасити пожежу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 196); І не допитуйтеся у живих, що кожний із них в ті страшні часи робив:.. чи гасив у місті запалювальні бомби, чи рятував поранених (Остап Вишня, I, 1956, 309); * Образно. Іван одсунувсь, насупившись, гасячи в очах п'яну пристрасть (Степан Васильченко, I, 1959, 301); // рідко. Те саме, що вимикати. Я гашу електрику на монтажному столі (Юрій Яновський, II, 1958, 26).

2. перен. Не давати розвиватися; подавляти, глушити (у 4 знач.). Соціалізм не тільки не гасить змагання, а навпаки, вперше створює можливість застосувати його дійсно широко, дійсно в масовому розмірі.. (Ленін, 26, 1951, 363); Петлюра зразу ж кинувся гасити опозицію (Олександр Довженко, I, 1958, 160); // Гамувати (про емоції). Немає сумніву, що Сава Федорович таки по-справжньому відчув неприємність від своїх розмов із Захаром і гасив її в тому клопоті біля прапора (Іван Ле, Право.., 1957, 37); — В район мене викликають, — гасячи посмішку, відповів Дорош (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 194); // Задовольняти (бажання, потребу). До неї [річки] також пару разів біжить щодня уся сільська худоба, щоб гасити свою спрагу (Іван Франко, VI, 1951, 304).

3. Зменшувати або припиняти дію чого-небудь. Якщо ж відстань між проводами дорівнює довжині хвиль, то останні будуть накладатися в протилежній фазі і гасити одна одну (Радіолокація та її застосування, 1958, 12); Коли цей наказ [припинити пальбу], гасячи на своєму шляху стрілянину, докотився нарешті до Маковея, хлопець спочатку здивувався (Олесь Гончар, III, 1959, 438).

4. Робити недійсним, таким, що не має сили, значення. Гасити марку; Гасити квитанцію. ▲ Гасити вапно, спец. — виготовляти вапно для будівництва, змішуючи негашене, їдке вапно з водою. В старовину на Русі говорили замість гасити вапно творити вапно, а тому і ящик, в якому гасили, називали творилом (Таємниці вапна, 1957, 51); Я вспокоююсь, дивлячись,.. як шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях та спускають відтак у ями (Іван Франко, I, 1955, 226). [1]

Синоніми

ИМИКА́ТИ (припиняти дію чого-небудь, переривати зв’язок із загальною системою електромережі, газопроводу, водопроводу тощо), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВІДКЛЮЧА́ТИ (газоабо водопровід); ГАСИ́ТИрідше (електричне світло). - Док.: ви́мкнути, ви́ключити, відключи́ти, погаси́ти. Водограй мовчав, бо двірник завжди вимикав у ньому на ніч воду (В. Кучер); Чемериця вимкнув радіо (Г. Коцюба); [Ріхард:] Зараз виключать світло (В. Собко); Ми змушені відключити газопровід (з газети); Саня збиралась гасити світло (І. Микитенко).

Гасити свічки

ГАСИ́ТИ (припиняти горіння, світіння чого-небудь), ЗАГА́ШУВАТИ, ЗАГАША́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПОГАША́ТИ, ПРИГА́ШУВАТИ, ПРИГАША́ТИ, УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], ТУШИ́ТИ, ПРИТУ́ШУВАТИрозм.; ЗАЛИВА́ТИ (рідиною); ПРИТО́ПТУВАТИ (ногою); ЗАБИВА́ТИ (різкими рухами, ударами); ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ (дуючи на вогонь). - Док.: загаси́ти, згаси́ти, погаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], затуши́ти, потуши́ти, притуши́ти, зали́ти, залля́тирідшепритопта́ти, заби́ти, заду́ти. Спокійна й тиха Мар’яна підходить до свічника і гасить на ньому одну за одною всі свічки (А. Шиян); Випав дощ і загасив пожежу (Панас Мирний); В сінях згасили світло (М. Коцюбинський); Погасив я вогонь мерщій, притоптав, піском закидав (С. Журахович); Пригасив цигарку хлібороб (М. Рудь); Метушаться люди коло вогню, намагаючись вгасити його (М. Коцюбинський); На Гарасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (П. Кочура); Полум’я ще було невелике, притушити було б можна (А. Кримський); - Я думав, що ви, пустуючи, наробили пожежі, та оце прибіг заливать (І. Нечуй-Левицький); Вогонь злизує все: покоси, траву під ними.. Його не відразу вдається забити (Ю. Мушкетик); Свічку цього разу задула вже сама господиня (П. Панч).

ГАСИ́ТИ (вапно), ЛЮСУВА́ТИдіал.Шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях (І. Франко); Вапно люсувати (Словник Б. Грінченка).

СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський). [2]

Гасити полум'я Словник відмінків Інфінітив гаси́ти однина, множина 'Наказовий спосіб'Жирний текст 1 особа гасі́мо, гасі́м 2 особа гаси́ гасі́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа гаси́тиму гаси́тимемо, гаси́тимем 2 особа гаси́тимеш гаси́тимете 3 особа гаси́тиме гаси́тимуть ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа гашу́ га́симо, га́сим 2 особа га́сиш га́сите 3 особа га́сить га́сять Дієприслівник га́сячи* МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. гаси́в гаси́ли жін. р. гаси́ла сер. р. гаси́ло Дієприслівник гаси́вши [3]