Блим
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:43, 13 листопада 2017; Kidavydenko.fitu17 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Блим, меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЛИМ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. блимати і блимнути. — Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з'їм! (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 216). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 198.