Виправляти

Виправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. виправити, -влю, -виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. №3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37. 5) — дочку. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шкуру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.

Сучасні словники

ВИПРАВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВИПРАВИТИ, влю, виш; мн. виправлять; док., перех.

1. Робити прямим, рівним і т. ін. що-небудь нерівне, зігнуте тощо; розправляти. Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Панас Мирний, I, 1954, 310); Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору, виправляючи зібгане снігом листячко (Любов Яновська, I, 1959, 31); Нур таки присусідився: то колесо потримає, то мазницю подасть, то цвях виправить (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 53).

2. Усуваючи хиби, вади, помилки, робити правильним, таким, який відповідає певним вимогам. Вчитель почав читати якийсь уривок з книги, а школяр писав на класовій таблиці. Потім почали виправляти помилки (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 14);

// Уточнювати, поправляти чий-небудь вислів, щось ким-небудь сказане. — Та де це чувано, щоб свій брат козак із людей три шкури дер, як Потоцький! — Не свій брат, а старшина, — напівголосно виправив джура (Зінаїда Тулуб Людолови, I, 1957, 85); — А це.. той самий Орлюк, який прийняв на війні дванадцять поранень. — Шість, — виправив Орлюк (Олександр Довженко, I, 1958, 372);

// Змінювати на краще, робити кращим. — Доведеться вам, товаришу трактористе, швидше їхати виправляти становище!. (Юрій Яновський, II, 1954, 133); Завод тепер у прориві. Скільки грошей доводиться виплачувати залізниці за перестій цистерн! ..Два місяці тому з'явилась була надія, що цей стан можна виправити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 22);

// Робити що-небудь, щоб зменшити вину, провину. Можливо, що я трохи винна... і я б радніша тепер виправити свою провину, радніша б усім серцем порятувати його, але як? (Любов Яновська, I, 1959, 437).

3. Позбавляючи вад, перевиховуючи, робити кращим. — Мав [Ельясберг] сувору догану з попередженням. — Що ж — і досить. А працювати мусить. Будемо виправляти людину (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 430); — Саме наше життя виправить характер молодої дівчини (Олесь Донченко, V, 1957, 482)

4. рідко. Те саме, що виправдовувати 1. Коноводам, як вони потрапляли до тюрми, треба було таких свідків, щоб виправляли їх (Борис Грінченко, II, 1963, 278).

5. розм. Вимагати що-небудь у когось. Люди рознесли по селі, що приїхав становий.. і буде виправляти недоплат податі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 151); І тоді Лісовський рішуче тиче папірець в руки жінці: — Візьми, а я твої гроші виправлю в Никанора! (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 15).

6. діал. Виряджати кого-небудь кудись. Сонце щойно пішло з полудня, як Савчиха виправляла свого сина до Львова (Осип Маковей, Вибр., 1954, 94); — В наших був? — Був. Молодці! Сьогодні виправили кільканадцятьох з літературою на села (Мирослав Ірчан, II, 1958, 14).

7. спец., розм. Обробляти шкіру, робити її м'якою, придатною для пошиття взуття і т. ін.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 459.

Ілюстрації