Говорушка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:27, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Говорушка, -ки, ж. 1) Ум. отъ говоруха. 2) мн. Родъ грибовъ.
Зміст
Сучасні словники
ГОВОРУ́ШКА, и, жін., розм. Та, що любить поговорити; балакуха. Обидві [хазяйки] .. говорухи такі — що тільки слухай (Марко Вовчок, I, 1955, 373); — Як же в товаристві без неї? Перва [перша] співуха, говоруха вона (Костянтин Гордієнко, Діти.., 1937, 196).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 101.
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/Ghovorushka
