Зателенькати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:23, 21 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Зателе́нькати, -каю, -єш, гл. = Задзеленькати. Тут бо саме зателенькав дзвінок. Хата, 95. Загув великий дзвін з дзвіниці і роскотився в повітрі. За ним тихо зателенькали маленькі дзвоники. Мир. Пов. II. 129.
Зміст
Сучасні словники
ЗАТЕЛЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Почати теленькати; задзвонити. Дзвоник зателенькав ближче, із хмари куряви підкотила до школи бричка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 100); У церкві часто зателенькав дзвін (Пан II, 1956, 519).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 344.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
http://sum.in.ua/s/zatelenjkaty
