Ровта
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:25, 22 листопада 2017; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Ро́вта, -ти, ж. Отрядъ войска. А ймуть ровти ізбірати, за нами гонити, а ми будем з файнов любков мед горівку пити. Лукаш. 136.
Зміст
Сучасні словники
РО́ВТА, и, жін., діал. Загін війська. Тоді товариство розділилося. Одну ровту провадив Тугар Вовк, а другу Максим (Іван Франко, VI, 1951, 17). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 590.
Ілюстрації
|
|
|
|
