Ладівниця

Ладівниця, -ці, ж. Патронташъ. У ладівниці ні однісінького набою. Мет. 444.

Сучасні словники

Ладівни́ця, лядівни́ця, лєдовни́ця (пол. ładownica), ладу́нка, ляду́нка (пол. ładunek < нім. Ladung — «заряд») — елемент військового спорядження, спеціальна сумка або коробка, призначена для перенесення боєприпасів. Ладівниці переважно носили на поясі, рідше — на плечовому перев'язі. Використовувалася і використовується також як складова парадної форми.

У козаків

Серед запорозьких козаків ладівниці отримали поширення в XVIІ ст. Конструкція їх могла бути різною. Один з типів являв собою спаяні між собою в 1-2 рядки залізні трубочки, у яких розміщалися готові заряди з відміряної порції пороху і кулі (вони звалися «ладунками»). Для захисту від вологи блок трубочок закривався клапаном-віком. Інший тип — у вигляді шкіряної чи дерев'яної скриньки або поперечно прошитого шкіряного пояса, прикритого ззовні орнаментованою срібною бляхою. Такі ладівниці були звичайнішими для поляків, їх часто можна зустріти у польських музеях. Використання зарядних трубочок спрощувало процес заряджання: досить було вийняти папе­ровий мішечок з трубочки ладівниці, розірвати папір і всипати заряд («ладунок») у ствол зброї. Техніка виготовляння набоїв точно не відома. Можна припустити, що паперова гільза скручувалася з паперу за допомогою деревʼяної палички — навійника. У гільзу поміщалася куля, далі засипався порох пороховою міркою (мірною лієчкою). Край набою скручувався, після чого він поміщався у ладівницю

Ілюстрації