Осока

Осока́, -ки, ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. І. 115, 116. — кочковата. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. І. 115. — кринична. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. І. 115. — польова. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. І. 115. З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч. Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСОКА́, и, жін. Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками. У долині — луки, трава по пояс. Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 9); Верболозом, осокою Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє (Микола Вороний, Вибр., 1959, 124); Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39).

Ілюстрації