Хупавий

Сучасні словники

Хупавий, -а, -е. Красивый, нарядный, опрятный. Наша пані пишна за ворота вийшла; наша пані хупава роспустили рукава. Чуб. ІІІ. 235. Хупава молодичка: у хаті в неї чистесенько і сама прибрана як квіточка. Черниг. у. Ум. Хупавенький. Хупавенька дівчинка любо й подивитись. Черниг. у. 1.ХУПА́ВИЙ, а, е, діал. Красивий. З-за мережаних заслон В розколисаній уяві Мріють образи ласкаві, Ніжні, лагідні, хупаві... (Микола Вороний, Вибр., 1959, 75); Не літає тут хупава птиця, що спішить за гори й океан (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 154); / 2.Нарядний, ошатний. Натомість чекають Андрона.. дівчата в хупавих черевичках (Олесь Донченко, Зоряна фортеця, 1933, 19); / 3.Тендітний, ніжний, гарний (про людину). Поля виглядала дійсно принцесою з казки. Вона була хупава, тонка і бліда (Юрій Яновський, II, 1958, 105); Іван Бриль ще раз ковзнув зневажливим поглядом по тендітному, хупавому дівчатку перед ним (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 7); Письменник довгим задумливим поглядом провів хупаву постать племінниці (Євген Кротевич, Сиші.., 1948, 251); — Поволі, мазухо, — мисочку виб'єш, — підіймає [Свирид Яковлевич] однією рукою хупаве тіло дитини (Михайло Стельмах, II, 1962, 104); // 4.Чепурний, охайний. А мені б тільки зуміти отак своє відстояти Плідно і гордо, задумано і незворушно, Щоб ластівки могли гнізда хупаві Ліпити з землі і золотої соломи На моїх дикуватих плечах... (Іван Драч, Поезії, 1967, 175). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 172.

|}