Дорікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:00, 12 квітня 2024; Ddrymarchuk.fj23 (обговорення • внесок)
Дорікати, -каю, -єш, одн. в. дорікнути, -ну, -неш, сов. в. дорікти, -речу, -чеш, гл. Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. З світу Божого жене, дорікає, що я батькова дочка. МВ. І. 123. Дорік парубок гірко. Федьк. Мені за вас люде дорікають. Мнж. 104. А вороги, мог буяють, гірким докором дорікають. К. Псал. 230. «Катре!» дорікнула мати. МВ. II. 120.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
