Падлюка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:48, 10 листопада 2018; Vyhorelov.fitu18 (обговорення • внесок)
Падлюка, -ки, ж. 1) Ув. отъ падло. 2) м. Подлецъ. А який він чоловік? Ат, падлюки шматок. Зміев. у. \ ПАДЛЮ́КА, и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник. Духа ж поступу й науки Хочуть вбити ті падлюки: Та не вб’ють, хоч їх сумління Лід, а їх серця — каміння… (Фр., XIII, 1954, 394); — Запропонував [Кребс] з його допомогою переїхати до Берліна, до американського сектора. Розумієш, яка падлюка? (Собко, Запорука.., 1952, 227).
Зміст
Сучасні словники
Падлюка — и, ж. і ч., лайл. Підла людина; негідник …
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Роман Ф. М. Достоєвського «Злочин і кара»