Аминь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:04, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300.
