Свердло

Свердло, -ла, с. = Свердел. Чуб. VI. 405. Ум. Свердельце. Мнж. 137.

Сучасні словники

української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

СВЕ́РДЛО́, а, чол. 1. Те саме, що свердел. Обережно підліз він до того місця, ліг горілиць. Тоді наставив свердло, почав вертіти (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 100); Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, — Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір (Максим Рильський, III, 1961, 168); * У порівняннях. Бригадир Яремчук не дуже балакучий, але зір мав гострий, як діамантове свердло (Микола Трублаїні, I, 1955, 134); Очі свердлом так тебе і прошивають (Марко Вовчок, VI, 1956, 278). 2. Танцювальний рух у гуцульському танці. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 69.

Значення

Свердло́ — осьовий різальний інструмент для утворення отвору у суцільному матеріалі та (або) збільшення діаметра наявного отвору[1] з однією або двома різальними окрайками.

Ілюстрації

Медіа

[1]

Медіа

S4_uIv-pomQ

Аудіа

http://poiskm.org/show/звук-сверла

Цікаві факти

Текст Більше читайте тут: [2]