Штанята
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:35, 4 грудня 2016; Марченко (обговорення • внесок)
Штанята, -нят, с. мн. Штанишки. Гол. Од. 58.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ШТАНЯ́ТА, ят, мн. Зменш.-пестл. до штани; дитячі штани. Мій хлопчище Мовчки встав, не кажучи ні слова, Закотив штанята по коліна (Іван Франко, XIII, 1954, 336); За бажанням Аркадія до сьомого року життя дитина мала підстрижену по-хлоп'ячому голову і хлоп'ячі штанята (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 276). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 534.
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Штанята, -нят, с. мн. Штанишки. Гол. Од. 58.
Ілюстрації
|}
Медіа
Див. також
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 512.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 534.
