Знавець

Знаве́ць, -вця́, гл. Знатокъ. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови
ЗНАВЕ́ЦЬ, вця, чол. Людина, яка володіє глибокими знаннями в певній галузі, краще за інших розуміє що-небудь, має тонший смак і т. ін. Старші господарі очима знавців оглядають колесо (Іван Франко, IV, 1950, 189); Справжнім володарем цього краю, мудрим знавцем тутешньої природи виявився колишній його, Дьяконова, підлеглий (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 350); Був Кропивницький не лише великим знавцем, а й талановитим співаком, виконавцем і популяризатором української пісні (Народна творчість та етнографія, 3, 1965, 14); Г. Тютюнник не тільки тонкий знавець людських душ, він майстер глибоко ліричного, буквально зримого пейзажу (Літературна Україна, 25.I 1963, 4); Знавець музики; Знавець картин.

Ілюстрації