Дідівщина

Дідівщина, -ни, ж. 1) Дѣдовщина, наслѣдіе, оставшееся послѣ дѣда. 2) Время, въ которое жили дѣды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови

1. Спадщина від діда (у 1, 4 знач.). — Воно наше було за дідів, за прадідів! — Еге! За дідів було так, а за внуків буде інак! От іще нас перше попотягають по судах добре за ту дідівщину! (Леся Українка, III, 1952, 477).
2. Давні, дідівські часи, давні часи. Свідок слави, дідівщини З вітром розмовляє (Тарас Шевченко, I, 1951, 60).
3. Дідівщи́на — нестатутні відносини між військовослужбовцями в колишній радянській армії, а також у сучасних арміях країн СНД, що полягають у пануванні тих, хто прослужив довше, над тими, хто прослужив менше. Найстарші в цій ієрархії називаються «дідами», звідки й назва цього явища.