Мийка

Мийка, -ки, ж. Тряпка или мочалка для мытья посуды. Уман. и Каменец. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови

МИ́ЙКА, и, жін.

1. Ганчірка, віхоть для миття чого-небудь. На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий, валялись під ногами мокрі мийки, ганчірки, лушпиння з бараболі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 64).

2. Пристосування для миття, промивання чого-небудь; місце, де щось миють, промивають. Мийки, ванни, умивальники, крани, сифони, змивні бачки — все це згодом виготовлятимуть з пластмас (Наука і життя, 11, 1964, 27); — З нього [бункера] ковші забиратимуть брудну картоплю.., подаватимуть на цю ось мийку... (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 246); Лабораторна мийка.