Лядо

Ля́до, -да, с. Возвышенное мѣсто въ лѣсу, заросшее строевой сосной. С. Сербы, НВолын. у.

Сучасні словники

Лядо (ляда, лядина, лядинка, від праслав. lędо) — місце вирубки й випалювання лісу при обробленні лісових угідь під посіви в підсічно-вогневому землеробстві (лядинном господарстві); пустка, оточена лісом, покинута і заросла лісом земля. Поняття використовувалося в традиційній культурі народів європейського північного сходу, а також у внутрішніх центральних губерній Росії (наприклад, Псковської, Вітебської, Смоленської) аж до XIX століття.

Підвищена місцина в лісі, поросла будівельною сосною.

Ілюстрації