Оп’яніти

Оп’яні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Опьянѣть. Драг. 288.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОП'ЯНІТИ, ію, ієш, дієсл., док.

• 1. Стати п'яним; сп'яніти, захмеліти. Юрчик розбундючився... Оп'янів і лаявся (Гнат Хоткевич, II, 1966, 211);

* У порівняннях. З радості стара як оп'яніла. Їй уперше на віку довелося побачити таку повагу до себе від людей (Панас Мирний, II, 1954, 249); // Дійти до стану запаморочення, який нагадує сп'яніння.

• 2. перен. Дійти до стану екстазу, самозабуття. Забагато, забагато в ясні очі я гляділа, аж від їх палкого блиску вся з кохання оп'яніла (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 32); А жайворон за цілий день над повіддю ланів од того дзвону і пісень, здається, оп'янів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 335).

Анекдоти

• Три стадії сп’яніння жінки:

1. (Грайливо) «Ха-ха-ха, яка я п’яна!» 2. (Гнівно) «Хто п’яна?! Ніяка я не п’яна!» 3. У таксі на запитання водія "Вам куди?" відповісти «Не твоє діло!»

• Класифікація станів сп'яніння дівчини на вечірці:

0 - нормальне 1 - plug & play 2 - drag & drop

Ілюстрації

Див. також

• Горілка

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник (1970—1980) Українські слова англійською