Добичник

Добичник, -ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.

Сучасні словники

ДОБИ́ЧНИК, а, ч., заст. Розбійник, грабіжник. [Фауст:] Женіть же звідси Менелая, Зіпхніть у море знов мерщій! Хай там добичником блукає, Як до душі йому розбій (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 319.

ДОБИ́ЧНИК, ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 396.===[1]===

ДОБИ́ЧНИК, -ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.===[2]===

ДОБИ́ЧНИК, а, чол., заст. Розбійник, грабіжник. [Фауст:] Женіть же звідси Менелая, Зіпхніть у море знов мерщій! Хай там добичником блукає, Як до душі йому розбій (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 372). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 319.===[3]===

Ілюстрації

• 
• 

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

ДОБИЧ, -чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. І. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Добиченька. Макс. (1849) 30.====[4]====

ДОБИЧЧАНИЙ, -а, -е. Скотный, скотскій. МУЕ. ІІІ. 45. Як воробець нап’єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то сл напасе худоба до Їр’я трави. МУЕ. III. 51.====[5]====