Добачати
Добача́тиКатегоря:Словник Грінченка і сучасність/Факультет економіки та управління
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Добача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни…. бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. ІІ. 148. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. ІІ. 81.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.
ДОБАЧАТИ, аю, аєш, недок., ДОБАЧИТИ, ачу, ачиш, док.
1. перех. і неперех. Те саме, що помічати. То метнеться [ластівка] вгору На зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай лиш тільки (Павло Грабовський, I, 1959, 243); Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь (Максим Рильський, II, 1946, 152); Значить, в його [І. Франка] писанні неупереджені, сторонні люди добачили зерно поетичного дару? (Петро Колесник, Терен.., 1959, 45);
// тільки недок. Те саме, що бачити 1; сприймати зором. Не дуже добачали старі очі, бо Хомиха нагнулась над самісіньке полотно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 72).
2. перех., у кого, в чому. Те саме, що вбачати 2. Перевагу нашу я добачаю найголовніше в тому, що ми поставили собі завданням перевести наші ідеї в життя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 170); Я відповідав йому, що не можу добачити такої сердитості у Золя (Іван Франко, IV, 1950, 252).
Синоніми
помічати, зауважувати, (у чому) бачити, вбачати, добачувати
Цитати української літератури з використанням слова "добачати"
1. "Але лихо тут в тому, що ми в своїй великодержавницькій обмеженості не хочемо добачати в новому гаслі здорових елементів" (Хвильовий Микола - "Україна чи Малоросія?")
2. "— 3 щирого серця запомогу вам приносимо, а ви пеню на нас ізводите, що, замісто Дениса, хочемо лукавим способом громаду одурити! Самі не ходите, мабуть, у правді, то праведного і на світі не хочете добачати" (Грінченко Борис Дмитрович - "Під тихими вербами")
3. "— Чи вони подуріли, чи що, щоб в оцих здорових, родючих кущах добачати слабість?" (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Для загального добра")
4. "Ми починаємо добачати, що властиво маляр із поетового малюнка може передати тільки незугарну копію, мертве тіло" (Франко Іван Якович - "Із секретів поетичної творчості")
5. "Боже! побіч жиють люди, брати її, і нидіють у темряві та злиднях, коли вона збиткується працею рук їх! Чи ж після сього можна назвати себе людиною? Чи ж після сього можна добачати в собі образ божий?." (Коцюбинський Михайло Михайлович - "Хо")
