Осюдою
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:09, 19 жовтня 2016; Poostapchuk.fpmv16 (обговорення • внесок)
Осюдо́ю, нар. Вотъ этою дорогою. Ходім, брате, осюдою. Рудч. Ск. І. 208.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Осюдо́ю, присл., розм. (те саме,що й сюдою)
1. Цією дорогою, цим шляхом; у цьому напрямку. [Гострохвостий:] Сюдою дівчата ходять по воду, сюди виходять пісень послухати (Нечуй-Левицький, IX, 1967, 240); — Сюдою ближче, Ірцю, — вказала рукою Лаура (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 196).
Тудою й сюдою
2. У місце, назване раніше або відоме з наявної ситуації. — Розстріляли, сучі сини. Ось, бачите, дірка. Сюдою увійшла [куля], а сюдою ось вийшла (Олександр Довженко, I, 1958, 344).
