Бреніти
Брені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = Бриніти. Гол. ІІІ. 313. БРИНІТИ, нить, недок. 1. Утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. Там бубни й сопілки бринять (Леся Українка, IV, 1954, 122); // Дзвінко звучати. Тонкий голосок її.. бринів, як струна, і вона вела ним довго-довго (Панас Мирний, I, 1954, 252); * Образно. І дзвінке повітря, і дзвінкі гори, і ліси, здавалося, все починало від кожного слова бриніти, як грандіозна мембрана (Олесь Гончар, I, 1954, 81); // Дзижчати (про комах). Над Семеновою головою бриніли комарі дивними голосами (Лесь Мартович, Тв., 1954, 110); Бриніли бджолині крила у виноградній лозі (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 9); // Дзюрчати (про воду). А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли (Павло Чубинський, III, 1872, 220); З гір потоки плинуть, рвуться, Струмені бринять (Павло Усенко, Листя.., 1956, 47). 2. Яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). Аби почала перша маківочка бриніти, вже й угледить [Горпина], і зараз вирве й любує єю [нею] (Марко Вовчок, I, 1955, 68). 3. Блищати, виблискувати. Бринять багнети, виструнчені скісно (Микола Бажан, I, 1946, 69); На очах Любові Максимівни бриніли сльози (Вадим Собко, Звич. життя, 1957, 137).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках бриніти -ни́ть, недок. 1) Утворювати дзвенячий протяжний звук (перев. про струни і т. ін.); дзвеніти. || Дзвінко звучати. || Дзижчати (про комах). || Дзюрчати (про воду). 2) Яскраво вирізнятися своїм кольором (звичайно червоним) при цвітінні, дозріванні (про квіти, плоди). 3) Блищати, виблискувати.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
