Денник

Денник, -ка, м. Дневникъ. ДЕ́ННИК, а, чол., зах. Щоденник. — Я запишу в денник, що був у вас (Ольга Кобилянська, III, 1956, 49); Став порядкувати [учитель] свої денники (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 101). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 242.Коментарі (0) ДЕННИ́К, а, чол. Відгороджене місце в стайні для одного коня. Хай не мучиться молодняк по стайнях, по денниках, хай бігає, вигулюється (Остап Вишня, II, 1956, 59); — А ось тут у нас дволіточки, — говорив він, заходячи до сусіднього денника, в якому стояла породиста кобилка (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 746).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/