Казатися

Зміст

1 Сучасні словники
2 Джерела та література
3 Див.також
4 Зовнішні посилання

Сучасні словники

КАЗАТИСЯ, кажеться, недок., безос. 1. Те саме, що говоритися 1; мовитися. [Печариця:] От ти вже й розсердився! Чогок брате, іноді не кажеться? (Панас Мирний, V, 1955, 154); Краєвиди входять до діалога, як паузи такої розмови, де не кажеться всіх слів (Юрій Яновський, IV, 1959, 68). 2. Те саме, що оповідатися; розповідатися. Не так-то хутко діється, як швидко в казці кажеться (Українські народні казки, 1951, 197).

ГОВОРИТИСЯ, вориться, недок. 1. Бути сказаним, виголошеним; виголошуватися. Тут [у Ворохті] було ціле українське товариство, ..говорились промови, я мусив одповідати (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 365); Як передати такі хвилини, в які нічого не говориться? Рубан мовчав, Ма не говорила ні слова (Юрій Яновський, I, 1958, 111); // перен. Розповідатися, повідомлятися про що-небудь. Він навіть замугикав якусь пісню. В ній говорилося про башкирський аул, про красуню дівчину, про гірського орла гострозорого (Олесь Донченко, II, 1956, 36); В повідомленні Радянського Інформбюро від 7 серпня говорилося про вперті бої на Кексгольмському, Холмському. Смоленському і Білоцерківському напрямах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 86). 2. безос. Мати бажання розмовляти, настрій говорити. Остап з Соломією сіли під вербою, але їм не говорилось (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 337). 3. Пас. до говорити 2. Дід мовчить, неначе не до його говориться (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); [Бугров:] Віжщ тобі говориться! (Іван Микитенко, II, 1957, 307). ♦ Як [то] говориться — як прийнято, як говорять. Голос її не був дуже сильний, але, як то говориться, «для дому» дуже приємний (Леся Українка, III, 1952, 502); Треба було, як говориться, «сховати гонор до кишені» (Ірина Вільде, Пов. і опов., 1949, 8).

ОПОВІДАТИСЯ, ається і заст. ОПОВІДУВАТИСЯ, ується, недок. Повідомлятися, описуватися; діставати вираження в оповіданні. Стислість, із якою звичаєм оповідається, повинна мати межі (Юрій Яновський, II, 1954, 83).