Сором

Сором, -му и -ма, м. Срамъ, стыдъ. Скрізь землю б пішла від стида й сорому. Кв. І. 46. Со́рому набра́тися. Осрамиться. Оце якось такого сорому набрався, що думав з жінкою розплюваться. Харьк. г. Без сорома казка. Сказка съ непристойностями. Выраженіе это употребляется, когда говорятъ о комъ либо, сдѣлавшемъ или сказавшемъ что-либо непристойное. Ум. Соромо́к. Со́ром — почуття, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що перечать вимогам моралі, принижують гідність особи.

Сучасні словники

Вміст вчинків, що викликають відчуття сорому, має суспільно-історичний характер, залежить від еволюції норм моралі. Сором випробовується як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки, жаль про здійснений вчинок. Сором може переживатися при негідній поведінці інших людей, в особливості близьких. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Переживання сорому може мати виразні тілесні симптоми — почервоніння обличчя, опускання очей додолу тощо.

Із соромом тісно пов'язані такі поняття, як гордість і вина; а також у нього є різні ступені інтенсивності — замішання, поверхневий сором (легко маскується), безчестя або ганьба (найгостріша форма прояву). А сама емоція неможлива без присутності іншої людини, свідка. Адже сором автоматично підвищує нашу чутливість до оцінок оточуючих — якщо у людини є проблеми з самооцінкою, вона буде сильніше переживати цю емоцію. Сором вчить нас вести себе належним чином при соціальних взаємодіях і змушує нас контролювати себе. Крім того, сором — важливий емоційний компонент, що дозволяє нам налаштовувати тонку «калібрування» при взаємодіях з іншими людьми: за своїми внутрішніми відчуттями ми можемо зрозуміти, наскільки відвертими варто бути з тією або іншою людиною

Ілюстрації

Зовнішні посилання