Борлак
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:32, 17 листопада 2016; L.varchenko (обговорення • внесок)
Борлак, -ка, м. Адамово яблоко, larynx. Вх. Зн. 4.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БОРЛА́К, а, чол., розм. Верхня випнута частина горла; кадик. Він принишк і прислухався, спершись на руки, витягнувши вперед тонку шию з гострим борлаком (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 307).
Ілюстрації
|
