Свічадо
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Свічадо, -да, с. Зеркало. ЗОЮР. II. 16.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СВІЧА́ДО, а, сер., заст., поет.
1. Дзеркало. Донна Анна.. перебирає у скриньці коштовні покраси і приміряє їх до себе, дивлячись у свічадо (Леся Українка, III, 1952, 377); * Образно. Ми допливли сюди, де граби Відбились у свічаді вод (Любомир Дмитерко, В обіймах.., 1958, 25); Нас двоє. І нам і світ не потрібен. Ми його сприймаємо лише як обрамлення, як свічадо нашої радості (Терень Масенко, Роман.., 1970, 135); * У порівняннях. Удалині видніється крихітне, мов блакитне свічадо, озерце (Літературна Україна, 13.IX 1974, 2).
2. Підвісний свічник для багатьох свічок. Все тут було, як і колись: у сінях і переходах стояли важкі світильники, під стелею висіли свічада, камінь підлоги витертий був до блиску тисячами ніг (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 33); При новому господарі в кабінеті нічого, крім портрета над головою, не змінилося — ті ж самі із позолотою м'які меблі, кришталеві богемського виробу свічада під високою стелею (Дмитро Бедзик, Украдені гори, 1969, 279); * Образно. Спочатку затремтіли окремі вогники, їхні сліпучі іскри, розбризкуючись у повітрі, перекидалися з верху на верх [дерев], аж поки вся Синява не запалила свої мерехтливі свічада (Михайло Стельмах, I, 1962, 34).
E-slovnik - Тлумачний словник української мови
Cвічадо, -а, с., поет. 1) Дзеркало. 2) Підвісний свічник для багатьох свічок.
Ілюстрація
