Шлюбити
Шлю́бити, -блю, -биш, гл. = Шлюбувати. Возьми сі тую, котру вірно любиш, що перед Богом і людьми шлюбиш. Гол. І. 347.
Зміст
Сучасні словники
ШЛЮБУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал. Давати обітницю; присягати. Геть хотіла я, геть до нього, до мого єдиного приятеля, якому я при престолі шлюбувала любов і вірність (Ольга Кобилянська, II, 1956, 302).
шлюбовати (шлюбувати) обіцяти, заручати
Ілюстрації
Медіа
Див. також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 https://ru.wiktionary.org/wiki/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 492.
Зовнішні посилання
http://sum.in.ua/s/Shljubuvaty http://staroukr.academic.ru/5022/%D1%88%D0%BB%D1%8E%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8
